100 днів НУШ. Рік перший.
Непомітно і швидко минає час. Зовсім недавно пролунав перший шкільний дзвіночок, і до школи завітали маленькі, несміливі малята. А сьогодні ми з гордістю називаємо їх ПЕРШОКЛАСНИКАМИ!
100 днів навчання. Як ви вважаєте – це мало чи багато? Для одних батьків ці дні збігли, як один тиждень, для інших - це ціла «вічність».
100 днів наполегливої щоденної праці! За цей період діти суттєво змінилися, стали більш дисциплінованими і організованими, допитливими, подружилися і згуртувалися.
Кожного ранку вони збираються на урок-розминку – ранкове коло. Передаючи з рук у руки квіточку, осінній листочок, або, скажімо, сьогодні – іграшкового сніговика (в залежності від теми тижня чи дня) дітки бажають один одному хорошого настрою. Такі своєрідні ранкові ритуали є обов'язковими для малят, а ще вони налаштовують їх на позитивне сприйняття подій дня, що починається.
Завдяки ранковому колу вже на початку другого місяця навчання діти знають один одного по іменах та за вподобаннями. Гра вчить довіряти, вести діалог, розвивати соціальні якості.
А які чудові інтерактивні коридори з’явились у нашій початковій школі! Тут вам і правила дорожнього руху, і назви тварин англійською мовою, галявинка відпочинку, а на підлозі - багато розвиваючих вправ. Справжнісінька мрія сучасної дитини! Тепер на перерві діти можуть не лише гратися конструктором, а й стрибати, виконувати завдання та вивчати цифри, літери, тобто, відпочивати весело і продуктивно…
У вересні-жовтні ми у формі гри, опановували правила поведінки у класі, засвоювали алгоритм роботи на уроках. А за хорошої погоди заняття проходять на вулиці! Кожен урок відрізняється від попереднього видом діяльності. До прикладу, з української мови – читання для себе, читання із другом, слухання. Так само обов'язкові 3 види діяльності з математики та інших предметів. Загалом Нова українська школа швидше адаптує дитину до соціуму, розвиває емоційний інтелект, і ми в цьому щодень маємо можливість переконатися.
На уроках діти можуть грати двома наборами конструкторів Лего. Перший – це 6 цеглинок-частинок. Другий – набір із дрібних деталей, ним діти грають і створюють композиції. Сьогодні Лего – це необхідність. Одні збирають парти, інші (умовно) – людей, третя група - дошку, четверта – бібліотечку. Потім це все поєднується і створюється класна кімната. Чим не архітектурне бюро! Таким чином у школярів виникає розуміння колективної роботи і розвивається дрібна моторика рук. А які іскорки горять у дитячих очах, коли вони працюють з паличками Кюізенера і набором навчальним «Танграм»!
Та серед основних досягнень учнів варто назвати вміння довіряти вчителеві. Учні не бояться йти до школи, на ранковому колі можуть розповісти про свої проблеми. На математиці вони вже вивчили склад числа, а на українській мові – майже усі літери, навчилися читати, виготовили свої перші лепбуки.
Дуже полюбляють малята, коли у гості на урок приходять казкові герої. Це допомагає сконцентрувати увагу, розвиває уяву. Цікаво, у формі гри, казки проходять заняття, на яких діти досліджують, спостерігають, вимірюють, читають – загалом, готуються бути компетентними в різних життєвих ситуаціях, не боятися труднощів.
Після уроку на перерву до коридору школярики беруть свої килимки разом із розвиваючими іграшками. Вони знають чим себе зайняти: одні грають на музичних інструментах, інші щось складають із конструкторів, хтось спілкується з друзями. У школі ми не сумуємо, а цікаво, весело і з користю проводимо час!
Кожна дитина – це майбутній громадянин незалежної України, її опора і надія. І ми, вчителі, радіючи успіхам кожного, саме починаючи з першої сходинки – адаптації маленьких школярів – ведемо їх впевнено до мети!
За дорученням першокласників
про перших сто днів звітували:
Ніна Миколаївна Тюска,
Валентина Михайлівна Кравчук,
Інна Анатоліївна Бірюк
