Безпека взимку - пам'ятка учням на зимові канікули

 

Новорічний ранок...

    "У мене буде найкращий костюм! Правда ж, мамо?". Такі питання звучали чи не в кожній домівці діток нашого класу напередодні святкового Новорічного ранку. І був таки найкращий — бо ж яка мама, дивлячись на своє чадо, скаже інакше? Вони усі в такому віці — найкращі, навіть коли тупцяють не в такт під музику, забувають завчені рухи, гублять шапку чи рукавичку і чіпляють провід від мікрофона. Чи не так?

     Треба зазначити, що за рекомендаціями НУШ, не радять мучити дітей шкільними лінійками та урочистостями, та  діти не втомилися в очікуванні Діда Мороза. Ба, енергії їм вистачило б провести в залі ще добрячу годину часу! Звісно, було ритуальне гукання (правда, ногами не тупотіли) Діда з подарунками, його прихід, вітальне слово і вигуки хлопчаків: “Та це ж не справжній!” . Як філософствували потім мої хлопці, доїдаючи цукерки з подарунка, справжній Дід Мороз до школи ніколи не ходить: по-перше, це день, а він — “нічний”, по-друге, це ж треба було б йому йти у всі школи країни одночасно, от дорослі й переодягаються. Все просто, насправді. “У садочку, – повчальним голосом сказав старший братик молодшому, – то теж завжди несправжній був, щоб ти знав!”. На питання, які вони з цього приводу ставлять, дорослішаючи щороку і помічаючи “нестикування” легенди та дійсності (“А як це він устигає за одну лише ніч усім подарунки рознести? І чому кладе в чоботи? І чому його ніхто ніколи не бачить?”), спрацьовує перевірене: “А ти як думаєш?”.  І, переважно, діти самі знаходять відповідь на своє питання.

   Хоча колись таки доведеться “розколотися” і пояснити — що справа, насправді, в тім, що люди вигадали такий час у році, коли дозволяють собі побути добрими, благодійниками, дарувати усім свою любов і — як її вияв — подарунки. Тобто, насправді, усі люди — чарівники, і можуть бути ними не тільки 19 чи 31 грудня — якщо вони собі це дозволять.

І поки діти вірять у дива — у нас, дорослих, ще сильніше бажання їх робити. Тим більше, що попереду ще два офіційних свята для цього.

Ура!!! Ми познайомились з усіма літерами українського алфавіту!

Дитині слід лягати спати о 21:00.
Чому це так важливо, 
варто знати усім батькам.

  Сучасний світ суттєво змінив ритм життя людей. Діти теж відчули вплив прогресу. Режим дня дитини змінився через різні фактори (особливо ґаджети). Але не можна піддаватися примхам і забаганкам дитини, слід внормувати її графік.

Режим сну – запорука здоров’я дитини. Лягати спати слід о 21:00, щоб виробився і засвоївся гормон росту. Також це позитивно вплине на фізичний стан, пам’ять, увагу, сконцентрованість. 

     Вдень дитина має гуляти на свіжому повітрі, бігати, гратися (витрачати енергію).За годину до сну не слід грати з дитиною активні ігри. Найкраще – забрати телефон, вимкнути мультики. Ці заняття краще замінити читанням цікавої казочки чи ніжною дитячою пісенькою. Це готує дитину до засинання, заспокоює.Фізичне та емоційне здоров’я дитини залежить від вашої відповідальності та наполегливості.

З ПОСМІШКИ ДЕНЬ ПОЧИНАЄТЬСЯ...

ПОДАРУВАВШИ ДРУЗЯМ ЩИРІ ПОСМІШКИ, МИ ЗАБЕЗПЕЧУЄМ СЕБЕ ГАРНИМ НАСТРОЄМ НА ЦІЛИЙ ДЕНЬ! А ГАРНИЙ НАСТРІЙ - ЦЕ ЗАПОРУКА УСПІХУ У БУДЬ-ЯКІЙ СИТУАЦІЇ. З ПОСМІШКОЮ ЗДОРОВО НЕ ЛИШЕ ГРАТИСЬ, А І МАЙСТРУВАТИ, КОНСТРУЮВАТИ, НАВЧАТИСЯ, ЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ РОДИНАМИ УЧНІВ, ДІЗНАВАТИСЯ ЧОГОСЬ НОВОГО!

ПОСМІХАЙСЯ - ЦЕ НЕ БОЛЯЧЕ!

100 днів НУШ. Рік перший.

       Непомітно і швидко минає час. Зовсім недавно пролунав перший шкільний дзвіночок, і до школи завітали маленькі, несміливі малята. А сьогодні ми з гордістю називаємо їх ПЕРШОКЛАСНИКАМИ!

     100 днів навчання. Як ви вважаєте – це мало чи багато? Для одних батьків ці дні збігли, як один тиждень, для інших - це ціла «вічність».

    100 днів наполегливої щоденної праці! За цей період діти суттєво змінилися, стали більш дисциплінованими і організованими,  допитливими, подружилися і згуртувалися.

      Кожного ранку вони збираються на урок-розминку – ранкове коло. Передаючи з рук у руки квіточку, осінній листочок, або, скажімо, сьогодні – іграшкового сніговика (в залежності від теми тижня чи дня) дітки бажають один одному хорошого настрою. Такі своєрідні ранкові ритуали є обов'язковими для малят, а ще вони налаштовують їх на позитивне сприйняття подій дня, що починається.

       Завдяки ранковому колу вже на початку другого місяця навчання діти знають один одного по іменах та за вподобаннями. Гра вчить довіряти, вести діалог, розвивати соціальні якості.

     А які чудові інтерактивні коридори з’явились у нашій початковій школі! Тут вам і правила дорожнього руху, і назви тварин англійською мовою, галявинка відпочинку, а на підлозі - багато розвиваючих вправ. Справжнісінька мрія сучасної дитини! Тепер на перерві діти можуть не лише гратися конструктором, а й стрибати, виконувати завдання та вивчати цифри, літери, тобто, відпочивати весело і продуктивно…

       У вересні-жовтні ми у формі гри, опановували правила поведінки у класі, засвоювали алгоритм роботи на уроках. А за хорошої погоди заняття проходять на вулиці! Кожен урок відрізняється від попереднього видом діяльності. До прикладу, з української мови – читання для себе, читання із другом, слухання. Так само обов'язкові 3 види діяльності з математики та інших предметів. Загалом Нова українська школа швидше адаптує дитину до соціуму, розвиває емоційний інтелект, і ми в цьому щодень маємо можливість переконатися.

     На уроках діти можуть грати  двома наборами конструкторів Лего. Перший – це 6 цеглинок-частинок. Другий – набір із дрібних деталей, ним діти грають і створюють композиції. Сьогодні Лего – це необхідність. Одні збирають парти, інші (умовно) – людей, третя група - дошку, четверта – бібліотечку. Потім це все поєднується і створюється класна кімната. Чим не архітектурне бюро! Таким чином у школярів виникає розуміння колективної роботи і розвивається дрібна моторика рук. А які іскорки горять у дитячих очах, коли вони працюють з паличками Кюізенера і набором навчальним «Танграм»!

      Та серед основних досягнень учнів варто назвати вміння довіряти вчителеві. Учні не бояться йти до школи, на ранковому колі можуть розповісти про свої проблеми. На математиці вони вже вивчили склад числа, а на українській мові – майже усі літери, навчилися читати, виготовили свої перші лепбуки.

    Дуже полюбляють малята, коли у гості на урок приходять казкові герої. Це допомагає  сконцентрувати увагу, розвиває уяву. Цікаво, у формі гри, казки проходять заняття, на яких діти досліджують, спостерігають, вимірюють, читають – загалом, готуються бути компетентними в різних життєвих ситуаціях, не боятися труднощів.

   Після уроку на перерву до коридору школярики беруть свої килимки разом із розвиваючими іграшками. Вони знають чим себе зайняти: одні грають на музичних інструментах, інші щось складають із конструкторів, хтось спілкується з друзями. У школі ми не сумуємо, а цікаво, весело і з користю проводимо час!

     Кожна дитина – це майбутній громадянин незалежної України, її опора і надія. І ми, вчителі, радіючи успіхам кожного, саме починаючи з першої сходинки – адаптації маленьких школярів – ведемо їх  впевнено до мети!

За дорученням першокласників

про перших сто днів звітували:

Ніна Миколаївна Тюска,

Валентина Михайлівна Кравчук,

Інна Анатоліївна Бірюк