Осінній парк, бурштинний, аж дзвінкий, таїть в собі музично-мрійну душу, і я боюся таїну порушить наївним словом, дотиком руки...

   Приємно теплим осіннім днем потрапити до парку. Ще навкруги все зелене: і трава, і дерева, але де-не-де поміж зелені – наче вогнище, палахкотить жовте чи червоне дерево. Аж ось і невеличке водоймище. Вода у ньому тиха, наче задумлива. Дмухнув вітерець – і жовте листя опустилося на поверхню води і злегка погойдується. А ми, мов у театрі, насолоджуємось чарівним неквапливим танком листочків на темно-синій воді.

   Листя з дерев опаде, підуть холодні дощі, згодом настануть морозні дні. А поки що тепла, лагідна осінь, та ми з кольоровими осінніми букетами, сповнені приємних вражень, відкидаємо думки  про холодну зиму...