Канікули люблять усі - погоджуєтесь? Ця любов - унікальний випадок одностайності учнів і вчителів. Саме слово походить від латинського "canicula", що, як не дивно, значить... песик. Кажуть жартома, що канікули - щасливий час, коли учні й студенти нічого не роблять, або, говорячи образно, собак ганяють. Утім, таке сумнівне заняття навряд чи приваблює вчених-педагогів. Насправді латинське слово "canicula" треба шукати не на землі, а на... небі. Бо саме так зветься латиною Сіріус - найяскравіша зірка у сузір'ї Великого Пса, або Оріона. Коли Канікула сходила на небосхилі, наставала найпекучіша пора року, і давньоримським школярам дозволялося, нарешті, відпочити. Зрозуміло, ще з весни учні починали нетерпляче виглядати свою заповітну зірку. На її честь відпускний період назвали канікулярним. Чимало поблукавши білим світом, слово "канікули" прийшло в нашу мову лише у XVIII ст. І одразу відчуло себе, як удома!
«Канікули! Канікули!» - співає все навколо.
Канікули, канікули,канікули у школі!
А що таке «канікули»? Це – літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими наввипередки з вітром,
з густих лісів приносити горіхів повні відра.
Це час у річці хлюпатись, підсмажувати спини
і зранку в лузі слухати тонку струну бджолину…
Це час, коли за друзями ми скучим – як ніколи,
і нам страшенно схочеться
скоріше знов до школи!...
