Матвій Данилюк - єдиний учасник бою під Крутами, який дожив до відновлення незалежності України у 1991 році. Він пішов із життя на 103-му році, а у 2014 під час боїв за Іловайськ загинув один із його правнуків - Володимир Іщук.
Це трагічний приклад того, що ми повторюємо знову і знову: українці виборюють свою свободу поколіннями, століттями - ціною власних життів.
На момент бою під Крутами Матвію Данилюку було 26 років. Більшості ж його побратимів - лише 16-20.
На Аскольдовій могилі у Києві навіки юними залишилися 27 студентів, яких після бою більшовики взяли в полон і безжально розстріляли.
Ці юнаки - фактично діти - зробили, здавалося б, неможливе. Шістсот бійців Армії УНР не лише вступили в бій проти трьох тисяч більшовиків, а й змогли стримати їхній наступ на чотири дні. Саме цей виграний час дав змогу укласти Берестейський мирний договір і домогтися міжнародного визнання УНР як незалежної держави.
Сьогодні їхні нащадки знову роблять майже неможливе - вже дванадцять років стримують того самого ворога, захищаючи українську землю. І так само, як і понад сто років тому, серед них є зовсім юні. Ті, кому довелося подорослішати надто рано, щоб Україна мала майбутнє.
Вічна шана полеглим під Крутами. Сили й життя військовим, які продовжують боронити Україну сьогодні.
Світла пам'ять Героям.
